Особливості державної реєстрації права власності на релігійну споруду, яка визнана памʼяткою місцевого значення

Роз"яснення від керівника Офісу протидії рейдерства Віктора Дубовика за матеріалами розглянутої Міністерством юстиції України скарги щодо церкви 1880 року - пам'ятки місцевого значення.

Зазначимо, що об’єкти культурної спадщини є суспільним надбанням та потребують особливої охорони. Збереження об’єктів культурної спадщини становить загальний суспільний інтерес, має засадниче значення для суспільства. Цей інтерес зумовлює необхідність вжиття державою дій, спрямованих на забезпечення контролю за таким збереженням (абзац другий статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).

Стаття 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначає низку понять, окремі з яких доречно процитувати:

культурна спадщина - це сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об’єктів культурної спадщини;

памʼятка – це обʼєкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

 нерухомий об’єкт культурної спадщини визначений – це об’єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності;

охорона культурної спадщини – це система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини;

предмет охорони об’єкта культурної спадщини – це характерна властивість об’єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність, на підставі якої цей обʼєкт визнається пам’яткою.

Отже, нерухомі об’єкти культурної спадщини, на відміну від іншого нерухомого майна, мають особливу правову природу. Такі об’єкти мають певні характерні властивості, з огляду на які вони мають цінність не тільки як нерухоме майно («матеріальну» цінність), а набувають історико-культурну цінність («нематеріальну», ідеологічну цінність). Така «нематеріальна» цінність культурної спадщини не з’являється одразу після побудови нерухомого майна. Вона формується десятиліттями та століттями, оскільки суспільство може лише успадкувати її від попередніх поколінь (п.п. 117-118 постанови ВП ВС від 12.09.2023 у справа № 910/8413/21).

Крім того частина перша статті 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачає імперативний припис – об’єкти культурної спадщини, що є пам’ятками (за винятком пам’яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі ЗА НАЯВНОСТІ погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Таке погодження було відсутнє.

З огляду на зазначені обставини, оскаржувані реєстраційні дії та рішення були анульовані (покликання на наказ і висновок нижче).

Додатково у контексті цього кейсу доцільно процитувати важливі для проведення державної реєстрації переходу права власності на об’єкти культурної спадщини правові висновки, викладені у п.п. 215-216 постанови ВП ВС від 12.09.2023 у справа № 910/8413/21: «Публічний порядок становлять фундаментальні цінності, до яких належить і збереження обʼєктів культурної спадщини України як частини історичної памʼяті народу. Незаконне відчуження об’єктів культурної спадщини є таким, що порушує публічний порядок. Відповідно до частин першої та другої статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним».

Крім того, з метою надання державним реєстраторам інформації про актуальне покликання для перевірки відповідного правового статусу нерухомого майна, Мін’юстом був направлений запит до Міністерство культури та інформаційної політики України.

У відповіді на цей запит Мінкультури зауважило, що Державний реєстр нерухомих пам’яток України (далі - Реєстр) не є одноразовим актом, тому постійно оновлюється і передбачає проведення безперервної роботи, пов’язаної із занесення об’єктів культурної спадщини до Реєстру за категорією місцевого та національного значення та внесення змін до нього. Його оновлення здійснюється систематично по мірі наповнення.

Наказ Міністерства: https://bit.ly/49xjC6b

Державний реєстр нерухомих пам’яток України: https://bit.ly/3wv0zel