Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – державна реєстрація прав), урегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону державна реєстрація прав – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав).

Державний реєстр прав – єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до Закону, виникають з моменту такої реєстрації (положення статті 3 Закону).

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва, майбутній об’єкт нерухомості та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей про речові права, обтяження речових прав, що містяться в цьому реєстрі.

Відтак, насамперед необхідно переконатись у тому, що право власності на об’єкт нерухомого майна зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Підтвердження факту наявності в особи певних речових прав забезпечується шляхом використання Державного реєстру прав, а саме отримання відомостей з нього в режимі реального часу.

Для фізичних та юридичних осіб інформація за об’єктом нерухомого майна та суб’єктом речового права надається в електронній формі через офіційний вебсайт Міністерства юстиції України, за умови ідентифікації такої особи (фізичної або юридичної), або в паперовій формі.

Інформація з Державного реєстру прав в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг (далі – Портал Дія) або на підставі договорів про надання сервісної послуги, укладених з технічним адміністратором Державного реєстру прав, через інші інформаційні системи, що забезпечують ідентифікацію користувача з використанням засобів електронної ідентифікації з середнім або високим рівнем довіри (далі – інформаційні системи), надається особі, яка бажає отримати таку інформацію та ідентифікована з використанням засобів електронної ідентифікації з середнім або високим рівнем довіри.

Інформація з Державного реєстру прав в електронній формі надається після справляння адміністративного збору з використанням засобів Порталу Дія чи інформаційних систем за допомогою інтегрованих платіжних систем або в інший спосіб, визначений договором про надання сервісної послуги.

Для отримання інформації з Державного реєстру прав у паперовій формі особа, яка бажає отримати таку інформацію, звертається до будь-якого надавача інформації з Державного реєстру прав.

Надавачем інформації з Державного реєстру прав є державний реєстратор прав на нерухоме майно, адміністратор центру надання адміністративних послуг або помічник нотаріуса.

Враховуючи викладене, для отримання інформації з Державного реєстру прав в паперовій формі необхідно звертатися до державного реєстратора прав на нерухоме майно, адміністратора центру надання адміністративних послуг або помічника нотаріуса, а в електронній формі інформацію можливо отримати за допомогою Порталу Дія (https://bit.ly/4aDRjn7) або порталу «Онлайн будинок юстиції» (https://bit.ly/3U26vDF).

Інформуємо, що на офіційному вебсайті Мін’юсту розміщено відеоінструкцію щодо отримання інформації з Державного реєстру прав, ознайомитись з якою можна за посиланням: https://bit.ly/3TZtgYF.

У разі, якщо право власності на об’єкт нерухомого майна зареєстроване у Державному реєстрі прав, з питань щодо відображення цієї інформації на Порталі Дія слід звертатись до його держателя – Міністерства цифрової трансформації України.

Водночас слід мати на увазі, що систему державної реєстрації прав відповідно до Закону запроваджено в Україні з 01 січня 2013 року.

До 01 січня 2013 року державна реєстрація права власності та інших речових прав на об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, проводилась, зокрема, реєстраторами підприємств бюро технічної інвентаризації (далі – БТІ) у Реєстрі прав власності, що є невід’ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав, та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які досі зберігаються в БТІ.

Відтак, розпорядником інформації та документів щодо державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, що здійснювалась на паперових носіях, є відповідне БТІ.

У разі, якщо право власності на об’єкт нерухомого майна не зареєстроване у Державному реєстрі прав, слід провести його державну реєстрацію відповідно до Закону.

Починаючи з 01 січня 2013 року державна реєстрація прав проводиться за «заявницьким» принципом на підставі документів, що підтверджують набуття особою або перебування у її власності певного нерухомого майна.

Оскільки Законом не передбачено обов’язку та процедури перенесення БТІ відомостей про зареєстровані речові права, що відображені на паперових носіях, що зберігаються у них, до Державного реєстру прав, перенесення цих відомостей відбувається лише у разі звернення особи за реєстрацією, зокрема, права власності.

Закон дозволяє суб’єкту відповідних речових прав чи обтяжень речових прав звернутися за проведенням державної реєстрації таких прав у Державному реєстрі прав.

Державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, обов’язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв’язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв’язку з вчиненням такої дії.

Відтак Закон зобов’язує державного реєстратора отримувати саме від БТІ, як організації, яка відповідно до законодавства проводила оформлення та/або реєстрацію прав на об’єкти нерухомого майна, що розташовані на земельних ділянках, відомості, що необхідні для проведення державної реєстрації прав.

Водночас відповідно до статті 16 Цивільний кодекс України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 Цивільний кодекс України).

Детальніше тут: https://bit.ly/3Jmupoj

Консультація Міністерства юстиції України станом на 17.04.2024